История » Голодомор 1932-1933 рр. » Трагедія Голодомору 1932-1933 рр.

Трагедія Голодомору 1932-1933 рр.
Страница 4

Інші вважають, що голод був для Сталіна засобом послаблення українського націоналізму. Зрозуміло, що пов'язаність націоналізму з селянством не оминуло пильності радянського керівництва. Сталін казав, що "селянське питання було основою, квінтесенцією національного питання . По суті, національне питання є селянським питанням". У 1930 р. провідна українська комуністична газета далі розвинула це ототожнення, заявивши: "спеціальне завдання колективізації на Україні полягає в тому, щоб . знищити соціальну базу українського націоналізму - індивідуальне селянське господарство". Тому можна дійти висновку, що у кращому випадку Сталін вважав смерть мільйонів людей необхідною ціною індустріалізації. В гіршому ж він свідомо дозволяв голодові змітати всякий опір у цій особливо неспокійній частині його імперії.

Вартим уваги аспектом голоду є намагання викреслити його з суспільної свідомості. Ще до зовсім недавнього часу радянська позиція зводилася до заперечення самого факту голоду. Якби стали відомими всі масштаби трагедії, то, цілком очевидно, це завдало б серйозної шкоди тому образові країни, що його прагнула створити Москва як у себе вдома, так і за кордоном. Тому влада довго забороняла відкрито говорити про голод в СРСР.

Хоч деякі газети на Заході повідомляли громадськість про голод, тут теж замовчувалися його страхітливі масштаби. Багатьом на Заході важко було повірити, що в той час як Радянський Союз експортує зерно й відмовляється від чужоземної допомоги, на Україні може лютувати голод. Здійснивши ретельно обставлені режимом подорожі по СРСР, такі світила західноєвропейської культури, як Джордж Бернард Шоу та колишній прем'єр Франції Едуард Еріо, поверталися, захоплено оповідаючи про радянські досягнення, про задоволених і ситих селян. Підлещуючись до Сталіна, московський кореспондент газети "Нью-Йорк Тайме" Уолтер Дуранті неодноразово в своїх статтях заперечував існування голоду (хоч у приватних розмовах допускав, що від голоду, можливо, загинуло 10 млн. чоловік). "За глибину, об'єктивність, тверезу оцінку і виняткову ясність" його репортажів з СРСР у 1932 р. Дуранті нагородили Пулітцерівською премією.

Хоч західні уряди й знали про голод, їхня позиція в цій справі була подібною до викладеної в одному документі Британського міністерства закордонних справ: "Це правда, що ми, звичайно, маємо певний обсяг інформації про голод на Півдні Росії, аналогічної тій, що з'являлася в пресі . Ми не хочемо, однак, її обнародувати, оскільки це образило б радянський уряд і завдало б шкоди нашим стосункам з ним". До того ж багато західних інтелектуалів у період Великої депресії виявляли сильні прорадянські симпатії та енергійно відкидали всяку критику СРСР, особливо в питанні про голод. Як зауважив Р. Конквест, "ганебним було не те, що вони виправдовували дії Рад, а те, що вони навіть чути про них не хотіли, що вони не бажали подивитися фактам в обличчя".

Страницы: 1 2 3 4 

Варны и остальные группы населения Индии по законам Ману
В основе соц. деления Древней Индии лежала varnasrama - кастовая система. Все население делилось на четыре основные группы: брахманы (жрецы), кшатрии (воины), вайшья (земледельцы) и шудры (неприкасаемые). Этнически шудры не были арийцами. Грубейшей ошибкой является смешение понятий “варна” и “каста”. Этимологически слово “варна” - это ...

Урал во второй половине 1919 года – начале 1921 года. „Военный коммунизм” в регионе и его последствия
Второй приход Советской власти на Урале сопровождался для региона значительными сдвигами. В сентябре 1919 года председатель РВСР Лев Троцкий направил секретный циркуляр в ЦК РКП (б). В нём он предложил превратить регион в базу Красной армии для похода в Азию и перенесения мировой революции на азиатские просторы. Для этого Троцкий предла ...

Политический режим кайзеровской Германии
Сложные социально-экономические процессы на пути исторического развития объединенной Германии XIX в., полном противоречий, непосредственно влияли на частые изменения ее политического режима. Особую роль в этих процессах играл ее канцлер (ранее - министр-президент Пруссии) О. Бисмарк, с именем которого в исторической литературе связывает ...