У Конвенції ООН поняття геноциду формулюється як "дії, чинені з наміром знищити цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу". Інша Конвенція каже "Особи, що чинять геноцид, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами", а за однією із статей - до злочинів проти людства не застосовується строк давнини. Цього року Україна офіційно назвала голодомор 1930-х років геноцидом, за який несе відповідальність тогочасна комуністична влада з центром у Москві. Отже, якщо голодомор в Україні таки буде визнано геноцидом, то хто буде стороною, на злочинні дії якої вкаже перст світової спільноти?

Якою б великою не була пережита трагедія - це насамперед, урок, який вчить не повторювати помилок минулого. А людству, як бачимо, ще є чому вчитися.

Додаток А

Рисунок А.1 - Опухла з голоду семирічна дівчинка.

Додаток Б

Рисунок Б.1 - Вже близько смерть . Жінка з дитиною на руках (село Полтавське Маріупольського повіту на Донеччині).

Додаток В

Рисунок В.1 - Безнадія.

Додаток Г

Рисунок Г.1 - Трупоїди.

Додаток Д

Рисунок Д.1 - Останні судоми хлопчика біля свого будинку.

Додаток Е

Рисунок Е.1 - Страшне наближення смерті.

Реформа полиции и тюремной системы
Падение крепостного права, революционная ситуация в стране вынудили правительство постепенно реформировать полицейский аппарат. Поскольку до отмены крепостного права крестьяне находились под властью помещиков, то необходимости в большом полицейском аппарате в уездах не было. Поэтому сильный полицейский аппарат был только в городах, в уе ...

Процессы феодализма в VII-VIII вв.
Классический пример раннефеодального общества на завоёванной германскими племенами территории Западной Римской империи представляло общество франков, в котором разложение первобытно-общинного строя было ускорено в результате влияния римских порядков. В исторических памятниках имя франков появилось, начиная с III в. В результате завоева ...

Книга II. Введение
Вторая книга “Московии” гораздо более обширна по объему, чем первая, и состоит из 19 отдельных глав. Если в первом “комментарии” Поссевино в основном освещает вопросы религии и намечает планы идеологического наступления на Россию, то вторая книга посвящена описанию самой Московии, ее внешней и внутренней политики, городов, крепостей, о ...